DytSadok.info

Криза 3 років

Будь-яка криза - це внутрішнє протиріччя між "хочу" і "можу". Тобто, з одного боку, багато бажань дитини не відповідають її реальним можливостям (внутрішній конфлікт), а з іншого боку, вона стикається з постійною опікою дорослих (зовнішній конфлікт). Відповідно - дитина відчайдушно чинить опір такій опіці і прагне сама приймати рішення.

У психології існує цілий перелік ознак "кризи 3 років":

1. Свавілля - дитина все хоче робити сама, навіть якщо не вміє.

2. Негативізм і норовистість - дитина чинить всупереч не тільки батькам, але часом навіть своїм власним бажанням. Малюк відмовляється виконувати прохання не тому, що йому не хочеться, а тільки тому, що його про це попросили.

3. Протест-бунт - це відповідь на тиск з боку батьків та їх бажання все вирішувати за малюка ("Не кричи!", "Не ламай!", "Сідай за стіл!" і т.п.). Бурхлива енергія дитини має знайти вихід у виді діяльності. А якщо її стримувати, то вона виливається у вигляді емоцій (гніву, істерик).

4. Симптом знецінення - змінюється ставлення дитини до улюблених речей і іграшок (вона може кидати їх, ламати), і до людей (малюк може стукнути або обізвати маму грубими словами).

5. Деспотизм - малюк вчиться керувати навколишнім світом, намагається змусити батьків робити те, що він хоче.

Як поводитись батькам:

1. Звертаючись до дитини, формулюйте свої прохання не у вигляді твердження ("Іди їсти"), а у вигляді питання ("Ти їсти будеш?", "Ти їсти будеш зараз чи пізніше?", "Ти будеш їсти рисову кашку або гречану?" в залежності від відповіді, яку ви очікуєте почути).

2. Поводьтеся з малюком, як з рівним. Запитуйте дозволу взяти його іграшку, обов'язково говоріть "Дякую", якщо малюк надав вам послугу. Так ви не лише уникнете негативізму і впертості з його боку, а й подасте малюкові хороший приклад для наслідування.

3. Направляйте енергію дитини в мирне русло, тобто пропонуйте заміну небажаним вчинків малюка (так робити не можна, а так можна), використовуйте гру для згладжування кризових моментів.

4. Поступайтеся дитині в "дрібницях", максимально розширте її права, дозвольте їй робити помилки, не втручайтеся в дитячі справи, якщо малюк про це не просить. Але в тому, що стосується його здоров'я і безпеки, а також здоров'я та безпеки інших людей - будьте непохитні - НІ, без жодних винятків!

5. Якщо малюк став чинити опір вашій пропозиції з почуття негативізму, просто зачекайте кілька хвилин. Йому потрібно трохи часу, щоб самому прийняти рішення.

6. Якщо у дитини, не дивлячись на ваші зусилля, почалася істерика, спокійно перечекайте її, і тільки потім поясніть, як "правильно" поводитися і чому. Але не чекайте, що малюк зрозуміє вас так, як вам би хотілося, навіть якщо вам здається, що ви все дуже докладно розжували. Швидше за все, доведеться не раз повертатися до цієї розмови в інших подібних ситуаціях.